Долучитися до марафону 21-22 вересня можуть люди з порушенням слуху та зору, на кріслах колісних, на протезах, люди з тимчасовим порушенням здоров’я, батьки з дітьми у візочках, вагітні, бігуни з домашніми тваринами, люди старшого віку та всі охочі. Мета події — дати можливість усім, хто мріє подолати марафон, зробити це без будь-яких бар’єрів.
До участі запрошують як досвідчених бігунів, так і тих, хто бігтиме вперше. Локація марафону і траси будуть спеціально обладнані для всіх представників маломобільних груп населення. Реєстрація здійснюється через застосунок RaceNext. Охочі долучитися до марафону можуть вибрати дистанцію 5 км, 10 км, 21 км, 42 км та забіги для дітей на 500 та 100 метрів.
Тільки за два останні роки війни 300 000 українців отримали статус людей з інвалідністю. Всі події і простори навколо мають стати безбар’єрними. І марафони так само мають стати доступними, відповідати запиту українського суспільства. Ми бачимо, що на відомих марафонах у Нью-Йорку та Лондоні вже є дистанції для людей на кріслах колісних, і вони мають рівні з іншими марафонцями можливості у подоланні дистанцій та встановленні рекордів. Біг в Україні має стати доступним, тому цього осіннього бігового сезону ми вперше організовуємо марафон з можливістю бігати усім. Ми хочемо показати, що мрія не має бар’єрів і кожна людина може бути марафонцем», — говорить Інна Поперешнюк, співзасновниця Нової пошти, учасниця та організаторка марафонів.
У відеоманіфесті проєкту знялися:
- волонтерка та фотографка Еліна Околіт, яка понад рік бере участь у забігах на кріслі колісному;
- військовий медик та учасник національної збірної «Ігор нескорених 2025» Ярослав Шаркий, який почав займатися бігом після протезування;
- призер чемпіонатів світу на спринтерській дистанції Василь Закревський, який має порушення зору;
- мама трьох дітей Ірина Зінченко, для якої біг став способом відновлення після пологів.
Коли я вирішила займатися бігом, не так важливо було вибрати кросівки, як змінити шини на моєму кріслі. Біг допомагає мені емоційно перезарядитися, впорядкувати думки. Саме він допоміг мені, коли довелося залишити дім в окупації, — розповідає Еліна Околіт, фотографка та волонтерка, яка пересувається на кріслі колісному. — Поки що найбільша дистанція, яку я долала, — 24 кілометри заради підтримки наших військових. Зараз у мене є мрія, яку я готуюся втілити, — подолати марафонську дистанцію 42 кілометри. І безбар’єрність локації для мене дуже важлива».